Батьки завжди уважно стежать за розвитком своєї дитини, особливо на ранніх етапах її дорослішання. Одним із моментів, який викликає занепокоєння, стає ходіння малюка навшпиньки. У яких випадках це нормальне явище, а коли слід насторожитися? Розберемося детальніше.
Нормальна поведінка дитини: коли хвилюватися не варто
Якщо малюк тільки почав робити перші кроки й іноді стає навшпиньки, це абсолютно природна частина процесу освоєння ходьби. Так діти вивчають власне тіло, розвивають координацію рухів і просто випробовують різні способи пересування. Епізодичні спроби підніматися навшпиньки у віці до трьох років не повинні викликати тривогу, особливо якщо немає інших насторожуючих симптомів.
Нерідко ходіння навшпиньки пов’язане зі звичкою, що сформувалася під час використання ходунків. У цей період дитина відштовхувалася від підлоги носочками, і після відмови від ходунків якийсь час зберігає цю манеру ходьби. Зазвичай такі особливості минають самі собою без втручання спеціалістів.
Також бажання стати навшпиньки може бути викликане цікавістю малюка до навколишнього світу. Таким чином він намагається дістати предмети вище, побачити щось нове або наслідує дорослих, яких бачив, наприклад, на підборах.
Читайте також: чому діти скриплять зубами уві сні
Причини, пов’язані з навколишнім середовищем
Іноді звичка ходити навшпиньки може бути реакцією на зовнішні чинники. Наприклад:
- Неприємні відчуття при ходьбі: холодна, брудна підлога або наявність на підлозі дрібних крихт можуть викликати у дитини бажання мінімізувати контакт із поверхнею.
- Особливості взуття: взуття, що не підходить за розміром або є незручним, також може спровокувати неправильну постановку стопи.
У таких випадках достатньо усунути несприятливі чинники, і проблема зникне сама собою.
Коли варто звернутися до спеціаліста
Якщо дитина постійно ходить навшпиньки й це супроводжується додатковими симптомами, важливо не відкладати візит до лікаря. Звернути увагу слід у таких ситуаціях:
- Ходіння навшпиньки має постійний характер, а не епізодичний.
- З’являються супутні ознаки: порушення сну, затримка мовленнєвого розвитку, погана координація рухів.
- Малюк не стає на всю стопу навіть за проханнями або спробами батьків.
У подібних випадках необхідно проконсультуватися з дитячим неврологом, щоб виключити можливі неврологічні захворювання.
Можливі патологічні причини
Деякі стани можуть викликати у дітей постійне ходіння навшпиньки:
- Гіпертонус м’язів. При надмірному напруженні м’язів ніг дитина фізично не може нормально опускати п’яту на підлогу.
- М’язова дистонія. За цього стану спостерігається нерівномірний розподіл тонусу в м’язах, що призводить до нестабільної ходи.
- Пірамідна недостатність. Може проявлятися в комплексі з іншими порушеннями, наприклад, затримкою розвитку мовлення й моторики.
- Дефіцит пропріоцептивної чутливості. У такому випадку дитина стає навшпиньки, щоб краще відчувати власне тіло в просторі. Цей симптом іноді супроводжує розлади аутистичного спектра або синдром дефіциту уваги й гіперактивності (СДУГ).
Усі перелічені стани потребують раннього виявлення та комплексного лікування.
Як допомогти дитині
За відсутності серйозних порушень достатньо приділяти увагу правильній постановці стопи та м’яко коригувати поведінку малюка. Важливо не надмірно акцентувати на цьому увагу, щоб не викликати у дитини стрес.
Коли лікар виявляє відхилення, можуть бути призначені:
- Лікувальний масаж для розслаблення або зміцнення м’язів.
- Фізіотерапія та спеціалізована гімнастика.
- Плавання як спосіб розвитку координації та зміцнення м’язового корсета.
- Медикаментозна терапія за необхідності.
- Використання ортопедичного взуття для правильної фіксації стопи.
Регулярна фізична активність, заняття танцями, йогою або спортивною гімнастикою також допоможуть малюку навчитися впевнено стояти й ходити, опираючись на всю стопу.
Читайте також: чому діти часто хворіють
Що важливо пам’ятати батькам
Ходіння навшпиньки у дитини не завжди є ознакою серйозної проблеми. Проте уважність і своєчасне звернення до лікаря при насторожуючих ознаках дозволяють вчасно скоригувати можливі відхилення в розвитку.
Будь-які зміни в поведінці малюка потребують акуратного спостереження, але не паніки. Підтримка, турбота та професійна допомога допоможуть дитині рости здоровою та гармонійно розвиватися.
